Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Володимир Сосюра
Які прекрасні слова! Влучніше не скажеш. У мене слово Батьківщина асоціюється з рідною домівкою, батьками, моїми пращурами, а ще – стежиною, що привела мене до рідної школи. А школа – це мої прекрасні, улюблені вчителі, друзі і товариші. Незабутні шкільні роки, хіба можна їх коли-небуть забути!
З чого починається Батьківщина? Вона починається з теплих долонь матері. Адже недарма Батьківщину називають матір’ю. А хіба можна зрадити рідну неньку, рідну домівку, свою родину? Щодо мене, я вважаю, що не можна. Бо тоді ти зрадиш і самого себе!
Дивно складаються людські долі, особливо в нинішній час багато українців (моїх знайомих) за різних життєвих обставин вимушені покидати свій рідний край, але немає такої людини, яка б не сумувала за своєю домівкою. У кожного з нас свій куточок рідного краю, своя річечка, своя стежина, свої незабутні спогади. Та зігріває серце те, що на їх чекають рідні, близькі люди і що вони завжди можуть повернутись додому.
Патріотизм – це і є любов до свого народу, до своєї рідної української мови, до Батьківщини. Поезія Тараса Шевченка є гарним прикладом для мене. Його вірші, які написані в засланні, за кордоном – пронизані тугою і любов’ю, глибокою вірою в те, що він повернеться до рідного краю. Я вважаю, що Тарас Григорович – це людина, яка насамперед віддана своїй Батьківщині. Я поважаю його творчість, бо він висловлював свої думки не злякавшись тогочасного уряду та устроїв в країні. Поет прямо обговорював всі події та особ, які на його думку, загноблювали народ, пригнічували їхне власне «Я». З самого дитинства, творчість Тараса Шевченка стала для мене прикладом та найкращим зразком для усіх творів у літературі. Любов до його творчості мені прищепила бабуся. Мій перший вивчений напам’ять вірш «Думи мої, думи мої..» - я пам’ятаю й досі. Тепер я усвідомлюю справжній сенс вірша, сповненого тугою за рідним краєм, за вільним життям, за мистецтвом. Адже він був написаний у засланні. Бабуся, ще й досі декламує напам’ять його твори, під час яких на її очах з’являються сльози. Бо вона, на жаль, як ніхто інший розуміє долю дитини-сироти. За знайомство з творчістю, цього істинно веливого поета, я дуже вдячна їй. І в свій час, я теж передам цю любов своїм дітям і учням, бо саме професію вчителя я обрала для свого майбутнього. Я думаю, якщо всі зрозуміють особливий сенс творчості великого поета, то його творчість ніколи не зникне з нашого життя, бо саме Тарас Шевченко відстоював право людини на свободу, на свою власну думку, на право людини житии без меж і заборон.
На мою думку, хоч зараз наша Батьківщина – Україна переживає нелегкі часи, проте це не означає, що ми маємо покинути її. Навпаки кожен з нас повинен зробити внесок в майбутнє нашої держави. Для того, щоб наша ненька-Україна розквітала ще пишніше, ніж зараз.
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Володимир Сосюра
Які прекрасні слова! Влучніше не скажеш. У мене слово Батьківщина асоціюється з рідною домівкою, батьками, моїми пращурами, а ще – стежиною, що привела мене до рідної школи. А школа – це мої прекрасні, улюблені вчителі, друзі і товариші. Незабутні шкільні роки, хіба можна їх коли-небуть забути!
З чого починається Батьківщина? Вона починається з теплих долонь матері. Адже недарма Батьківщину називають матір’ю. А хіба можна зрадити рідну неньку, рідну домівку, свою родину? Щодо мене, я вважаю, що не можна. Бо тоді ти зрадиш і самого себе!
Дивно складаються людські долі, особливо в нинішній час багато українців (моїх знайомих) за різних життєвих обставин вимушені покидати свій рідний край, але немає такої людини, яка б не сумувала за своєю домівкою. У кожного з нас свій куточок рідного краю, своя річечка, своя стежина, свої незабутні спогади. Та зігріває серце те, що на їх чекають рідні, близькі люди і що вони завжди можуть повернутись додому.
Патріотизм – це і є любов до свого народу, до своєї рідної української мови, до Батьківщини. Поезія Тараса Шевченка є гарним прикладом для мене. Його вірші, які написані в засланні, за кордоном – пронизані тугою і любов’ю, глибокою вірою в те, що він повернеться до рідного краю. Я вважаю, що Тарас Григорович – це людина, яка насамперед віддана своїй Батьківщині. Я поважаю його творчість, бо він висловлював свої думки не злякавшись тогочасного уряду та устроїв в країні. Поет прямо обговорював всі події та особ, які на його думку, загноблювали народ, пригнічували їхне власне «Я». З самого дитинства, творчість Тараса Шевченка стала для мене прикладом та найкращим зразком для усіх творів у літературі. Любов до його творчості мені прищепила бабуся. Мій перший вивчений напам’ять вірш «Думи мої, думи мої..» - я пам’ятаю й досі. Тепер я усвідомлюю справжній сенс вірша, сповненого тугою за рідним краєм, за вільним життям, за мистецтвом. Адже він був написаний у засланні. Бабуся, ще й досі декламує напам’ять його твори, під час яких на її очах з’являються сльози. Бо вона, на жаль, як ніхто інший розуміє долю дитини-сироти. За знайомство з творчістю, цього істинно веливого поета, я дуже вдячна їй. І в свій час, я теж передам цю любов своїм дітям і учням, бо саме професію вчителя я обрала для свого майбутнього. Я думаю, якщо всі зрозуміють особливий сенс творчості великого поета, то його творчість ніколи не зникне з нашого життя, бо саме Тарас Шевченко відстоював право людини на свободу, на свою власну думку, на право людини житии без меж і заборон.
На мою думку, хоч зараз наша Батьківщина – Україна переживає нелегкі часи, проте це не означає, що ми маємо покинути її. Навпаки кожен з нас повинен зробити внесок в майбутнє нашої держави. Для того, щоб наша ненька-Україна розквітала ще пишніше, ніж зараз.
